Пам’яті битви під Крутами
29 січня Україна вшановує захисників нашої держави, які в цей день у 1918 році героїчно відбивали атаки російських загарбників під Крутами. 100 років тому більшовики зі своїми посіпаками всіма силами намагалися окупувати Україну, перешкодити українцям бути самостійними, не дати побудувати власну незалежну державу. Загарбати собі Україну – це було найважливіше завдання для московитів. Тому дивізія за дивізією потягнулися більшовицькі армії в Україну. Бій під Кутами став однією з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних рухів 1917-1921 років.
Із кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т.Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.
На той час стало відомо, що до Київа прямує загін Муравйова. Пізніше історики назвуть цифру: 4 тисячі петроградських і московських червоногвардійців. Стримувати цю військову армаду під Крутами довелося 300 бійцям студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамакам.
Бій тривав до вечора. Було відбито кілька атак, бойові втрати з українського боку склали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) розстріляли. Наймолодшим полеглим було по 16 років.
Після розстрілу більшовики не дозволили поховати загиблих. Лише після визволення Києва в березні 1918 року від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.
У радянський час могили полеглих під Крутами були зруйновані. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.
Після здобуття Україною незалежності подвиг Героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Героїв Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут».
Час минув, але імперські амбіції так і не полишили наших східних сусідів, тому українцям знову доводиться, як і сто років тому, боронити Україну від московитів. Пам’ятаймо про всіх захисників нашої держави, які в різні роки жертвували свої життя, щоб українці здобули власну незалежну державу, розбудовували її, виховували в Україні дітей українцями, щоб ми були вільними, мали рівні права, були захищені державою, і щоб кожен, хто наважиться посягати на нашу землю знав хто підніме меч, той від меча і загине.
