Герой Радянського Союзу Кравченко Іван Хотович
Народився 5 липня 1921 року в селі Гнідин (нині Бориспільського району Київської області України) в сім'ї селянина. Українець. Член ВКП(б) з 1942 року. У 1936 році закінчив 7 класів, працював в рідному селі. У Червоній Армії з 1940 року.
У боях радянсько-німецької війни з червня 1942 року. У 1943 році закінчив Сталінградське танкове училище.
6 серпня 1943 року в наступальних боях на Харківському напрямі Кравченко з своїм взводом, переслідуючи ворога, увірвався в місто Гайворон. Влучним вогнем підбив два танки і знищив близько сорока п'яти ворожих автомашин з піхотою і вантажами.
11 серпня танк Кравченко був підбитий, а сам він контужений. Але відважний командир продовжував вести вогонь і з підбитого танка, забезпечуючи просування радянських частин. Командир батальйону Клобанов, дізнавшись, що Кравченко контужений, а танк його підбитий, зажадав негайно евакуювати його в тил. Але лейтенант прохав комбата залишити його в строю.
23 червня 1944 року, діючи у складі передового загону бригади, уклинившись в оборону противника разом з своїм взводом, він знищив два дзоти, подавив три кулеметні точки і дві протитанкові батареї. З'являючись в тилу ворога, Кравченко завдавав стрімких ударів по супротивникові і забезпечував розвідданими головні сили танкової бригади.
Погруддя Кравченка в Борисполі
Гвардії лейтенант Кравченко особливо відрізнився в ході Вісло-Одерської операції. 16 січня 1945 року діючи в розвіддозорі, взвод з боєм прорвався до річки Пилиця біля населеного пункту Уляски-Гжмянце (14 км на південний захід від міста Бялобжегі, Польща), розвідав брід, подолав річку і опанував плацдармом. Це були настільки швидкоплинні і раптові дії радянських розвідників, що супротивник не встиг чинити опору. Всі контратаки ворога були відбиті. Взвод відстояв захоплений плацдарм, проявивши мужність, відвагу і велику витримку, сприяючи форсуванню річки бригадою.
Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5146) Івану Хотовічу Кравченко присвоєне 27 лютого 1945 року.
Загинув у вуличному бою в Берліні 1 травня 1945 року. Танк був підбитий фаустником з верхніх поверхів житлового будинку. Покидаючи палаючу машину був убитий ворожою кулею. Похований на Берлінському кладовищі в братській могилі.
Нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2 ступеня.
Із сайту Гнідинської ЗОШ
Народився Іван Хотович у 1921 році в Гнідині у родині селянина. У сім’ї було троє хлопців Яків, Василь, Іван. Вони любили рибалити, купатися, гратися в «квача» і «цурки», любили рідне село, ліс і Дніпро.
В 1930 році Кравченка Ваню зарахували до 1 класу Гнідинської початкової школи. Це був малий білявий хлопчик, охочий до навчання і нових знань. Сумлінний, допитливий і дисциплінований учень. Любив історію, географію, природознавство. Займався спортом, грав у драматичному гуртку, гарно співав. Навчався на «4» і «5».
В 1937 році закінчив навчання. Це був перший випуск Гнідинської семирічки.
Далі фабрично-заводське навчання і праця на виробництві.
Восени 1940 року призивна комісія зарахувала Івана Хотовича у танкові війська, почалася служба у лавах Червоної Армії.
А вже в червні 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна. І Іван Хотович пішов на передову, де командував танковим підрозділом. Під час війни наш земляк виявив справжній героїзм в боях з ворогом, за що був нагороджений орденом «Червоного Прапора» у 1944 році.
За визначні заслуги у боях на території Польщі, де три доби Іван Хотович вів розвідку у тилу ворога, виявив розташування противника, вивідав брід через річку і провів радянські війська, чим забезпечив успішне проведення військової операції по знищенню німців. Вище військове керівництво присвоїло Івану Хотовичу Кравченку звання «Героя Радянського Союзу» 27 лютого 1945 року, а також Іван Хотович отримав «Орден Леніна» і медаль «Золота Зірка».
Але не довелося відважному гвардійцю побачити світлий День Перемоги. 1 травня 1945 року командир танка Кравченко загинув, не доживши до повного розгрому фашистів всього кілька днів. Похований у братській могилі в місті Берліні.
Та ми його не забули і пам’ятаємо.
У 1984 році на території Гнідинської восьмирічки Герою Радянського Союзу Івану Хотовичу Кравченку було встановлено пам’ятник, а згодом у 1992 році пам’ятник було перенесено на територію новозбудованого приміщення школи.
Частим гостем у школі був нині покійний Яків Хотович, рідний брат Івана Хотовича. А в 2006 році дочка Якова Хотовича Валентина Яківна передала до нашого музею останнього листа Кравченка Івана Хотовича, де він зберігається нині.
У 2007 році Гнідинська сільська рада затвердила «Положення про надання щомісячної стипендії імені Кравченка Івана Хотовича» кращим учням школи за відмінні успіхи у навчанні та активну участь у позакласному шкільному житті.
Пісня про Героя Радянського Союзу Івана Кравченка
(слова і музика Анатолія Дмитровича Торговця, вчителя восьмирічної школи. 1972 рік.)
Хлопча біляве, очі сині,
Зросло на березі Дніпра.
Минула в пісні солов’їній
Тут юність – радісна пора.
Свій рідний край, село і школу,
Як матір, Кравченко любив,
А в грізні дні, у грізну пору
В боях Вітчизну боронив.
Пройшов від Волги до Берліна
Танкіст, відважний командир.
Та не діждались вдома сина –
Загинув він за щастя й мир.
Висить портрет над входом школи,
Де Ваня вчивсь, де його клас:
Не згасне в згадках він ніколи
І вічно житиме між нас.
