A A A K K K
для людей із порушенням зору
Бориспільська районна рада
Київська область

ТИ У НАС ЄДИНА ШАНОВНА ГРОМАДО БОРИСПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ!

Дата: 21.08.2021 20:14
Кількість переглядів: 394

     30-річчя Незалежності України новий реформований Бориспільський район зустрічає у складі колишніх ще двох районів – Переяслав-Хмельницького і Яготинського. І нині об’єднує 11 територіальних громад. З них три міські – Бориспільська, Переяславська, Яготинська. Та вісім сільських – Вороньківська, Гірська, Золочівська, Пристолична, Дівичківська, Студениківська, Ташанська та Циблівська.

      Навіки в історії українського народу закарбувалася дата 24 серпня 1991 року. Це велика, доленосна подія у житті нашої країни. Тоді конституційною більшістю депутатів Верховної Ради було ухвалено Акт проголошення державної Незалежності України. Це означало здобуття українцями права на власну державність, на самовизначення української нації, всього народу. Збулась віковічна мрія багатьох поколінь українців жити і працювати у незалежній державі.

      Та шлях до Незалежності був довгим і тернистим. За свободу і волю було пролито багато людської крові. Сьогодні, дякуючи національно-патріотичним силам нашого краю, державному розсекреченню архівів НКВД, ми знаємо і про Бориспільське антибільшовицьке повстання 1920 року, про його керівників і учасників,  і їх смертні вироки, і Всеукраїнський Центральний повстанський комітет 1921 року, який очолив бориспілець Іван Чепілко. Із забуття повернулися імена сотень патріотів. Це були колгоспники, робітники, вчителі, лікарі, інтелігенція, члени Бориспільської громадської організації «Просвіта», які боролися за незалежну, вільну Україну. І хоч через 100 років, та настав час увіковічнити імена цих Героїв. Щоб пам'ятали і знали прийдешні покоління, якою ціною дісталась Незалежність. Ідеї і мрії народу про вільну Україну в нашому суспільстві ніколи не згасали. І розпад Радянського Союзу наближав той довгоочікуваний час.

      Так, на Бориспільщині в кінці  80-х – на початку 90-х  років ХХ ст., була створена громадська організація «Народний Рух України за перебудову», яка продовжила боротьбу за незалежність України. Законом України від 09.04.2015 № 314 «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» члени цієї організації визнані борцями за державність України.

      Це вони у вересні 1991 року підняли український синьо-жовтий прапор на щоглі перед будівлею  районної ради. Це була Перемога.

      Період довжиною у 30 років був насичений подіями і в політичному, і в соціально-економічному, і в культурному, і в духовному житті нашої держави. Нелегко було робити свої перші кроки незалежній молодій Україні. Так, останні роки разюче змінили наше життя. Та ніхто не буде заперечувати і того, що виникло багато і суперечностей, конфліктів, починаючи з локальних і закінчуючи  глобальними.

      За цей час ми пережили дуже багато  потрясінь. Нас не минула і світова економічна криза. І не одна. У нас були і кримські події. Ми були свідками і учасниками Помаранчевої Революції і  Революції Гідності. Події на Майдані. Протести студентів. Небесна Сотня. Все це так сколихнуло народ, що набрав великого розмаху волонтерський рух, якого, по суті, раніше  і не було. Люди хотіли бути причетними до подій і йшли на допомогу один одному, тим, хто був на барикадах. Народ став іншим. Народ став монолітом. Ми стали  патріотами не на словах, а на ділі. І всі ті виклики, якого б характеру вони не були, гартують і роблять нас сильнішими. Та найбільшим нашим випробуванням, трагедією, горем і болем стала агресія  Росії на Сході України. Уже шість років точиться війна. Вона принесла розруху, страждання, тисячі смертей  найкращих, справжніх патріотів  синів і дочок України.      

      Згадаймо наших земляків, які у цій запеклій  війні віддали своє  життя за  незалежність  і цілісність нашої держави, за мирне життя кожного з нас: Момота Володимира, Потапенка Олексія, Камінського Сергія, Дришлюка Павла, Могилка Костянтина, Оврашка Сергія, Горяйнова Михайла, Кузьміна Дмитра, Криворученка Степана, Логвина Геннадія, Городька Павла, Голду Миколу, Степаненка Сергія, Бондара Руслана, Дудченка Олександра, Корпача Олега, Ворохту Івана, Клименка Василя, Тимченка Руслана, Березового Миколу – з Бориспільщини; Корнєва Володимира, Гриценка Романа, Моругого Андрія, Довгого Олександра, Лазенка Сергія – з Переяславщини; Ляпіна Юрія, Трушина Євгенія, Раченка Вадима, Ткаченка Вадима, Домашенка Олександра – з Яготинщини.  Вони – Герої. Їх подвиг – безсмертний. Вічна їм пам'ять.

      Наш народ хоче жити в мирі. Ми не говоримо. Ми б’ємо в усі дзвони, щоб весь світ почув: «Ні – війні!».

      Ми доземно вклоняємось всім воїнам, які сьогодні  стоять на захисті рубежів  України і дають ворогу відсіч.  Ми вдячні воїнам-землякам, які показують  приклади стійкості, мужності і відваги, і є взірцями найвищого патріотизму  для всіх наступних поколінь.  Ми пишаємося Вами, дорогі наші  захисники..     

      І попри все, наша країна, отримавши новий статус Незалежної держави, змінилась невпізнанно і рухається вперед. Ми відкрились світу і світ  відкрився нам.

      Іноземні держави в Україні побачили рівноправного партнера, можливість вкладення інвестицій, взаємовигідного розвитку в агропромисловій  сфері, логістиці, культурних і  економічних зв’язків.

      За часів Радянського Союзу про приватний бізнес не могло бути і мови. Власність могла бути тільки державна і кооперативна. Відсутність будь-якої конкуренції була тільки  на користь виробника і ніяким чином для людини.  Всі ми пам’ятаємо, як болісно проходили процеси перебудови всього державного і господарського механізму на нові рейки. Але ж таки відбулись!

      А хіба зараз задекларовані державою реформи і пенсійна, і судова, і правоохоронна, і медична, і освітня, децентралізації влади і адміністративна проходять легко? Ні. Думаю, на все потрібен час – і на апробацію, і на адаптацію усіх змін і нововведень. Та в кінці всі ці реформи мають вирулити  в той бік, для кого вони  розпочиналися -  для людей і на їх користь і благо.

      Так, у нашому житті змінилось все: і мислення людей, і їх побут, і робота, і відпочинок. Змінилися наші міста і села. Згадаймо в минулому Бориспіль, Переяслав-Хмельницький, Яготин. Такі собі провінційні містечка. А зараз – це благоустроєні, привабливі, з розвиненою інфраструктурою і бізнесовими структурами міста.

      Те ж можна сказати і про села. Але вони, поки що, не в такій  більшості. Тому і назріла  реформа децентралізації влади, адміністративна реформа, щоб змінити той  стан, в якому перебуває  нині село. Підтягнути їх до кращого рівня, надати більше прав, перш за все, можливість громадам самостійно формувати бюджет і розпоряджатися ним, відповідати базовому рівню, що передбачено Законом,  наблизити адміністративні  послуги до людей, а значить - і саму владу. Та вже і сьогодні кожна громада, без винятку, має свої здобутки.

      Ми маємо і резерви, які обов’язково включаться і запрацюють. Прийшов час, коли кожна громада повинна бути і стратегом і тактиком. Думати, як їй заробити гроші і як їх розумно витратити на розвиток кожного села, на благо кожного його жителя. І як тут не згадати класика: «І рости, і діяти нам треба».

Зі святом Вас, дорогі земляки!

      Зичу Вам здоров’я, щастя, миру і злагоди. Хай вашою працею множиться добробут кожної родини, рідного краю, всієї України. Ми будемо спільно, непохитно і далі відстоювати суверенність нашої держави, примножувати її традиції та блага. Нехай Господь береже всіх нас!

 

Голова Бориспільської

районної ради                                                  Антон Мотрич


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування: Чи підтримуєте зміни в районі?

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано