Жнивує Бориспільщина. «Аби погода не підвела, а ми – не підведемо…»
Олександр Сокол з Мирного збирає врожаї на Бориспільщині з 1983 року. Ще тоді, у далеких вісімдесятих, головний агроном «Старинської птахофабрики» був із землею на «ти». Тут і досвід набував, і з людьми вмів порозумітися, а результати роботи говорили самі за себе. У 1995-му створив своє фермерське господарство «Сокіл». Тепер це вже цілий сімейний підряд – бо працюють тут і дружина, і син, і навіть двоє внучат, які ще підростають, дуже вже люблять дідусеву справу.
«Доброго дня», – вітається в кабінеті старший онучок Олександр, якому дідусеве крісло ще завелике, але сидить хлопець в ньому впевнено і серйозно. Здалося, що і поступатися діду не хоче. Але робота є робота. Сашко неохоче звільняє крісло керівника, але не перестає бути свідком нашої розмови: треба ж бути в курсі дідової науки. Сподіваємося, що вона знадобиться.
Фермерське господарство невелике, та одне із провідних. На 1000 гектарах землі трудяться 15 пар робочих рук. Обробляють землі у межах трьох сільських рад: Мирненської, Старівської та Веселинівської( сусіднього Баришівського району). Цьогоріч посіяли всього потроху: 210 га ріпаку, 280 га озимої пшениці, 420 га кукурудзи та 110 га соняшнику.
«Сіємо ще й сою, але цього року вийшло так, що залишилися без неї. Восени погодні умови сприяли, аби посіяти озимий ріпак, тож і скористалися такою нагодою. Наступного року таку сівозміну, як сою, обов’язково повернемо. Два останні роки високі врожаї були на озиму пшеницю. Але якщо пшениця добра, то менші врожаї інших культур. Не буває так, що всього і доволі. Основний фактор – вологозабезпечення, а останні чотири роки опадів було малувато. Цьогоріч довго була посуха, а от червень дав дощ, тому, сподіваємося, що пізні культури дадуть високі показники», – запевняє О. Сокол.
Озимий ріпак уже обмолотили на всій площі. За словами Олександра Григоровича, результат середньостатистичний – 20 ц з га. Уже сьогодні (на 10 липня – ред.) почнемо збирати озиму пшеницю. «Судячи з посівів наших сусідів, то на великий врожай озимої пшениці не розраховуємо у зв’язку з погодними умовами, можливо, були якісь технологічні прорахунки. Далі настане пора збирати соняшник, а за ним і кукурудза достигне…» – продовжує фермер.
Процес майже безперервний – сіють, збирають, збувають. Господарство постійно працює з двома зернотрейдерами – це «Миронівський хлібопродукт» та ТОВ «Нібулон», філія якого розташована в Переяслав-Хмельницькому.
49 гектарів – це фермерські землі, решта – землі пайовиків. З ними розраховуються вчасно. Натуральна форма оплати – зерно, вже себе вичерпує. Майже 90 відсотків пайовиків отримують за оренду землі гроші. Людям це теж, хоч невелика, але підтримка.
Журналісти разом з інженером Михайлом Жуком виїхали в поле. У небі нас зустрічали лелеки, а в полі мали б спілкуватися з передовими механізаторами братами Морозинськими – Василем Дмитровичем та Миколою Дмитровичем зі Старого. Але виявилося, що тут і техніки, і механізаторів, мов маком насіяно. Поряд збирають врожаї трударі СТОВ «Любарецьке», тож компанія дружна і професійна. Комбайнери – це ті, хто любить цю професію в собі. «Врожаї зберемо, аби тільки погода не підвела, а ми не підведемо», – кажуть хлопці.
Алла БОГУШ,
директор районного радіомовлення.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
