У СЕРЦІ МАЛА ТЕ, ЩО НЕ ВМИРАЄ. До сороковин світлої пам’яті Нелі Анатоліївни Кияшко
На другу Пречисту пішла в засвіти Неля Анатоліївна Кияшко. Незвичайна жінка відійшла і в незвичайний день – у великий двонадесятий православний празник. Її життя як небесної птахи Фенікс. Згоріла за мить, щоб знову відродитися з попелу. От тільки її життя було коротким. Але ж яке яскраве! Так як і її зовнішність – золотава із червоним відблиском зачіска і осяяне великою добротою і любов’ю до людей обличчя. А ще легка, ніби в невагомості, хода виказувала на відкритість і щирість широкої, як степ, її душі.
Згадую про людину, а в уяві мимоволі зринає образ полум’яної птиці з яскравим оперенням. По біблейським притчам Фенікс, як і людина, Боже творіння. Цей птах – символ людської душі, яка відійшовши, повертається на землю знову.
Отак небесною птахою у день Святої Покрови повернулась на землю і душа справжньої берегині культури району Нелі Анатоліївни Кияшко.
Незримо, але відчутно душею, з висоти пташиного польоту, а може, із-за якогось дуба-красеня, вона спостерігала за всім тим, що відбувалося у той день у Сулимівці. А відбувалося от що.
У пам'ять Нелі Анатоліївни вірні її друзі організували і провели екскурсію фестивального типу, яка тільки й можлива в умовах короновірусу, «Сулимівська Покрова».
Чому саме там? Бо у 2018 році вона започаткувала і провела культурно-історичний фестиваль «Сулимівська Покрова». Вперше, за багатовікову історію, свято козацької слави і звитяги прокотилося землею Гетьмана запорозьких козаків легендарного Івана Сулими. На тому святі було все – і старовинні українські пісні у виконанні аматорських колективів Бориспільщини, і дошкульний гострий гумор, і козацький куліш, і козацькі забави, і пошанування героїв-сучасників, а найголовніше – почуття гордості у всіх присутніх на святі за славне героїчне минуле і теперішнє нашого краю.
І як тоді у 2018 році, так і у 2020 році, захід був проведений по сценарію Нелі Анатоліївни. Хтось, можливо, читаючи ці рядки скаже, мовляв, до чого оце все – пісні, фестивалі… Людини вже немає на цьому світі.. не до веселощів. А я не погоджуюсь з такою думкою, бо ця людина не уявляла і дня свого життя без живої творчої праці. Не було такого вихідного дня, коли б у районі не проводився якийсь культурно-мистецький захід без художнього керівника. Чи не їхала б вона з творчими колективами на якісь всеукраїнські мистецькі фестивалі.
У минулому 2019 році фестивалю «Сулимівська Покрова» не було. Бо якраз на Покрову у Сеньківці був культурно-мистецький фестиваль «Калинова осінь», який проводила Неля Анатоліївна в честь світлої пам’яті Сеньківського сільського голови Юрія Анатолійовича Ляшенка, якого не стало у вересні того ж року. Він хотів, він мріяв про організацію цього фестивалю. Але не судилось. Та, дякуючи Нелі Кияшко, захід був проведений, набрав такої емоційної сили і звучання, такого відчуття вічності життя і безсмертя душі, що віриш у пророчі слова: «По ділам вашим вам і воздасться». Нажаль, чи на щастя, нам невідомий Промисел Божий. І так до болю щемно, і так хочеться, щоб з нами жили і працювали такі особливі, такі дивовижні і неординарні люди як Юрій Анатолійович Ляшенко, художній керівник народного аматорського колективу «Терниця» Анатолій Миколайович Пономаренко, Неля Анатоліївна Кияшко, депутат Бориспільської районної ради Андрій Іванович Величенко, Бориспільський міський голова Анатолій Соловйович Федорчук… І цей перелік дуже-дуже довгий. Вічна їм пам'ять. Наш доземний уклін. Царство Небесне їх душам.
Кажуть, авторитет треба заробить, а повагу – заслужить. Всього за кілька років Неля Анатоліївна зуміла і авторитет здобути, і повагу відчути від своїх сільських колег, яких дуже цінувала і ставилася до них з великою шаною, як справжній керівник. З її приходом у культуру ніби відкрилось друге дихання самодіяльного мистецтва у районі. Згадуються організовані нею кущові творчі звіти художніх колективів до 95-річчя утворення Бориспільського району, які стали поштовхом до активізації концертної діяльності аматорських колективів. А «Мальва-фест» не просто пройшов, а вибухнув потужним феєрверком високої виконавської майстерності самодіяльних митців. Це була та висота, якої район ще не бачив. Таке було враження, що на сцені виступали не сільські аматори, а професійні артисти. І як майстерно, спокійно, невимушено, без звичної помпезності, просто красиво провела цей фест Неля Анатоліївна.
Вона була патріотом своєї малої Батьківщини. Вона хотіла, щоб про Бориспільський край, про його історичне минуле знала вся Україна, і не тільки. За її ініціативи була створена громадська організація «Міжнародна Асоціація «Бориспільщина», мета якої повернути українцям національну історичну пам'ять, відновити зв’язки поколінь. Разом зі своїми однодумцями вона розробила і захистила на обласному рівні цикл тематичних історико-патріотичних екскурсій під назвою «Нескорені», починаючи зі скіфських часів і до нашого часу.
Вона мріяла, щоб «Сулимівська Покрова» стала Всеукраїнським фестивалем. Та фестиваль був тільки частинкою її амбітного задуму - прокласти через Бориспільщину історико-патріотичні туристичні екскурсії, привернути увагу громадськості і влади до унікальних історичних скарбів, зокрема до Сулимівки, усипальниці козацького роду і дендропарку.
Про неї можна згадувати і згадувати. З великою скорботою слова вдячності в добру пам'ять про Нелю Анатоліївну говорять сільські культпрацівники. Своєю увагою вона не оминала жодний творчий колектив. Вона знала всі їх проблеми і турботи і завжди йшла на допомогу. Вона була тим сонячним променем, який давав людям світло і віру у добро.
Такою запам’яталася Неля Анатоліївна Кияшко, начальник районного відділу культури, художній керівник Бориспільського районного будинку культури, прекрасна, талановита жінка, умілий організатор і керівник.
Пам’ятаємо.
Ольга Малишевська
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
