НА МІСЦІ БОЮ КОЗАКІВ АРМІЇ УНР З БІЛЬШОВИКАМИ БУДЕ МЕМОРІАЛ
У Баришівському районі Київської області, на березі річки Трубіж, що поблизу села Коржі, відбулися меморіальні заходи із вшанування козаків-добровольців із Бориспільської, Вороньківської, Переяславської та Баришівської сотень Армії УНР, які на початку лютого 1919 року стали на захист української столиці від московсько-більшовицьких окупантів.
— Козаки під проводом полковника Армії УНР Івана Міхна та сотника Івана Черпака, зайнявши оборону на лівому березі Трубежу, два дні стримували значно переважаючий загін ворога, — каже один із організаторів заходу, народний депутат України II скликання Євген Лупаков. — Перед самою річкою захисники пошкодили залізницю, якою рухався бронепоїзд окупантів. Бій був нерівний — козаки мали рушниці, шаблі і два кулемети, а загарбники з бронепотягу обстрілювали їх з гармат. Тож більшість захисників Києва загинули чи дістали поранення. Після дводенного бою, вночі, козаки, забравши поранених і по можливості загиблих товаришів, відступили. Більшість із них продовжили боротьбу з московськими окупантами в Армії УНР чи партизанських загонах.
Про бій на Трубежі, як і під Крутами, було мало відомо до недавнього часу.
— Тривалий час про національно-визвольні змагання 1917-1921 років згадувати було небезпечно, адже добрих 70 років радянська пропаганда називала вояків УНР, повстанців бандитами, — наголошує Є. Лупаков. — Навіть удови і матері загиблих боялися розповідати дітям і онукам правду про подвиг і героїчну смерть їхніх батьків і дідів. Тож і сьогодні, на жаль, відомі не всі імена учасників битви, що стала однією із героїчних сторінок більшовицько-української війни. Пам’ять про бій на Трубежі для нащадків зберіг учитель і краєзнавець із села Іванків на Бориспільщині Андрій Олександрович Свирид. Ще в дитинстві чув про спротив більшовикам від батька, який воював в одній із сотень, і на березі Трубежу втратив брата Опанаса. В середині 90-их краєзнавець зібрав спогади свідків тих подій. Він з’ясував, що звістку про розгром сотні в Іванків приніс гімназист, учасник бою, в закривавленій вишиванці під кожушком. На запитання однієї з дружин козаків, де її чоловік, юнак відповів: «На дні Трубежу».
Після появи у місцевій газеті матеріалу Андрія Свирида поет Микола Карпенко, уродженець Воронькова, написав поему «Отаман Черпак». Дослідникам вдалося знайти фото та могилу Івана Черпака, розстріляного чекістами. Тепер щорічно, починаючи з 2009-го, представники патріотичних рухів Києва, Яготина, Переяслава, Борисполя, Березані, мешканці навколишніх сіл збираються на місці бою козацьких сотень з більшовиками. Під час народного віче, що відбулося на станції Баришівка біля стели на честь героїв Трубежу, голова Баришівської РДА Валентина Зозуля закликала пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за вільну Україну.
Під час заходу народний художник Анатолій Гайдамака, автор і будівничий комплексу «Пам’яті героїв Крут», презентував проект меморіалу, що постане на місці бою. За його словами меморіал являє просторову композицію із залізничних полотен, що нагадують розірвані мости, та курган із тетраподом наверху.
— Символічно, що тетрапод вагою в 25 тонн уже доставлено в Баришівку із зони бойових дій поблизу Маріуполя, — наголошує Є. Лупаков. — У 1919 році, розібравши колії перед мостом через Трубіж, козаки, задовго до проголошеного Миколою Хвильовим гасла «Геть від Москви», символічно показали необхідність рвати мости з диким сусідом-окупантом зі сходу. Ця ідея і буде відображена у меморіалі на Трубежі.
Є. Лупаков також повідомив, що розпочалися зйомки документального фільму про козаків Бориспільської, Вороньківської, Переяславської та Баришівської сотень Армії УНР.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
