Я хочу мудрою, як осінь, залишатись
Під такою назвою 17 листопада у Старинській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулася літературна зустріч із поетесою Бориспільщини Ніною Борисівною Ігнатенко, яку підготували дев’ятикласники та їхній класний керівник Малишко Любов Миколаївна. Школярі радо вітали авторку дев’ятьох збірок поезії: «Барви життя», «Від цвіту до плоду» (у співавторстві з донькою, Аллою Богуш), «Трава сонця», «Цвітуть на хатнищах бузки», «Рахую веснами життя», «Душі моєї повінь», «Бабине літо», книга вибраного «Незатоплена пам’ять» та «Сто ронделів Ніни Ігнатенко».
Діти напам’ять читали вірші Ніни Борисівни, розповідали про її життєвий шлях, супроводжуючи сказане презентацією.
А коли до слова запросили поетесу, то актова зала наповнилася чимось неймовірним, загадковим, неперевершеним. Із уст жінки мелодійно лилась її поезія та пісні, музику до яких написав композитор Іван Васильович Ігнатенко, чоловік Ніни Борисівни. Цікаво, від душі і водночас якось таємниче поетеса спілкувалася з учнями та колегами. Розповідала про свою незабутню маленьку Батьківщину – затоплене село Гусинці, про матір – Ганну Пилипівну, від якої успадкувала такий небачений талант, про батька Бориса Івановича, який навчив її любити рідну землю, про свою талановиту мистецьку родину.
З великим задоволенням діти слухали гумористичні віршики, написані для своєї внучки Віталіни та поезії «Мода на вроду», Кубракові сосни», «Дід Грицько», «Господи, Боже, на все твоя воля», «Над Дніпром і Сагою», а також вірші, в яких кожне слово починається на одну й ту ж букву: «Засію землю», «Вінчую Вкраїну», «Свата сокіл соколицю», «Цвіте на цвинтарі цикорій».
Усі присутні були зворушені піснями, які виконувала поетеса в супроводі Івана Васильовича Ігнатенка. «Любов не буває колишня», «Чорнобривці», «Сад дитинства». Зустріч проходила в осінню пору, улюблену пору року поетеси. Зустріч проходила в осінню пору, улюблену пору року поетеси. Недаремно девізом її життя стали слова:
Я хочу мудрою, як осінь, залишатись,
В тумані сивім ткать рожеві мрії,
І викликати біло-чорну заздрість
У сірих постатей, що не живуть, а мріють.
Це був своєрідний урок літератури рідного краю. Такі зустрічі повинні проводитися у школах частіше, тому що особистість дитини виховується тільки на позитивних прикладах талановитих людей рідної землі. У багатьох присутніх у залі виникла думка, що настане час, коли творчість поетеси будуть вивчати учні поряд із творчістю Ліни Костенко, Лесі Українки, Павла Тичини та багатьох інших поетів.
Крисько Валентина Миколаївна,
заступник директора з питань виховної
роботи у Старинській ЗОШ
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
