ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО МАЕСТРО
Її, як і Бога, ніхто не бачив. Але вона, як і Бог, є. І, як і Бога, ми її відчуваємо. Вона те, що належить або Богу,… або дияволу. Вона – це людська, наша Душа – велика таїна Всесвіту.Мені здається, що вона схожа на сонце. Має його форму і свою енергію. Залежно, яка людина – добра чи зла. Вона не проста. Огорнута невидимим мережаним серпанком. І мереживо те не просте. Так, наче мудра бджола, вибудувала соти, щоб потім наповнити їх цілющим медом. Ось так, думається мені, і Господь Бог створив і людську душу, щоб кожна сота – віконечко наповнювалася любов’ю, всіма чеснотами світу, пробуджувалася величною музикою і співом, відчувала високий політ і прагнула творити добро.Ці думки, мов дев’ятий вал, накотилися в Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України на концерті-пам’яті народного артиста України Олександра Зюзькіна, що відбувся 12 грудня 2017 року.
19:20 21.12.2017