КАТЕРИНА ЦЕЗАРІВНА ПРО ГОЛОВУ КОЛГОСПУ, ПОСИЛКУ З НІМЕЧЧИНИ І НАЙБІЛЬШУ ГОРДІСТЬ
Вона завжди була першою – у ланці, вдома, на танцях. Тринадцятилітньою нацисти вивезли її на роботи до Німеччини. Маленьку українку польського походження німці називали Кадді. Повернувшись додому, вийшла заміж за голову колгоспу, народила дітей і працювала-працювала-працювала…
«Чоловік був суворий. Я мала бути прикладом у всьому – і вдома, і в ланці», — розповідає Катерина Цезарівна Геращенко.
Її найбільша гордість і радість – діти, внуки та правнуки. У свої 90 жінка вправно водить «жигулі» — так вона жартома називає ходунці, а ще любить, щоб хоч якась маленька робота була.
«Влітку я ще й на вулицю виходила і подвір’я мела», — каже Катерина Цезарівна.
Про свою родину довгожителька розповідає небагато, але з великою любов’ю.
«Мої батьки були поляками – Цезар і Єва. Тато вмів і любив співати. Його забрали, коли я до третього класу ходила. Він не захотів тікати і сам пішов до в’язниці, бо не відчував за собою вини. Мама залишилась сама з трьома доньками», — згадує Катерина Цезарівна.
Мине не так багато часу, як Катрю заберуть від мами і повезуть далеко – аж у Німеччину: «Господарі у мене були непогані. Вони мали трьох дітей – Анну, Фріца і Йосипа, а мене кликали Кадді».
Додому Кадді змогла повернутися лише через п’ять років. Її проводжатимуть тепло і з подарунками, а через десятки років Катерина Цезарівна отримала ще одну звістку від німців.
«Якось у Чубинське на сільськогосподарську виставку приїздили німці, й мама розговорилась із ними – виявилось, що вони земляки тих господарів, де вона працювала. Написала листа – передала їм, а згодом отримала посилку – там були гостинці, листи і фото», — розповідає донька Катерини Цезарівни Надія.
Нині ці спогади – частина родинного скарбу, як і голос, який жінка передала своїй доньці.
«Без мене не обходились ні співи, ні танці – любили ми польку і ширі», — посміхається жінка.
Кадді зізнається, що їй важко вдається пригадувати ті мотиви, але душа її співає ще краще, ніж у молодості, адже її старість не на самоті, а при доньці.
Свій поважний ювілей — 90-річчя — Катерина Цезарівна Грищенко зустрічала разом із родиною, приймаючи вітання та гостей, серед яких була і сільський голова Галина Шевченко. Очільник села й запросила журналістів другого листопадового дня на цей ювілей. Тож приєднуючись до щирих вітань, зичимо і ми довгожительці міцного здоров’я і душевного тепла, все інше у неї — любляча родина, шана і повага, дякувати Богу, є.
Тоня ТУМАНОВА, «ТС»
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
