Бориспільська районна рада
Бориспільський район, Київська область

Тетяна Гуменюк: «Імідж закладу – невпинний пошук нових ідей»

«Успіх виховання полягає в повазі до дитини»  цитую не великих філософів чи знаних педагогів. Це формула, яку віднайшла для себе Тетяна Гуменюк, завідувачка дитячим навчальним закладом «Барвінок», що в Ревному.

За короткий проміжок часу вона зуміла згуртувати  в єдине ціле і педагогічний, і батьківський колективи. За її словами, не лише робота приносить довгоочікуваний результат. Всебічний розвиток вихователя – зерна в душах його вихованців. Часто колективом вони подорожують містами України, відвідують театри, виставки, навіть у турпохід на кілька днів не лінуються піти. Гармонія – вона повинна бути присутня в усьому. Ось і напередодні Дня дошкільника вихователі «Барвінка» зібралися до міста Лева. Отож настрій, як-то кажуть, «чемоданний» із присмаком свята.


 

— Тетяно Сергіївно, як до Вашого вибору поставилися батьки? Це професія чи покликання?

— Навіть не задумуюсь, однозначно, — покликання. Усе своє свідоме життя я була вчителькою. Мабуть від самого народження. Коли підросла, десь у класі сьомому, зрозуміла, що подальше життя не може скластися, якщо справді не стану педагогом. Я перевіряла на орфографічні помилки все, що тільки можна було перевірити. Навіть виставляла оцінки. З батьками це питання навіть не обговорювалося. Вони вдома самі називали мене вчителькою. Скільки себе пам’ятаю, я – лідер, старша скрізь – у класі, на сцені, бо дуже люблю співати, вдома, з друзями. Це чи вроджене, чи набуте – не знаю. Але що є, те є.

Так і сталося, здобула професію вчителя. Працювала в Ревнівській школі заступником директора з виховної роботи. Тут і проявляла свої лідерські здібності. У 2007-му захотілося мати другу вищу освіту. При Харківському університеті здобула економічну освіту, спеціальність «Менеджмент. Управління персоналом». Є ще одна мрія, вона майже визріла – знову до Переяслав-Хмельницького, аби вже мати тверде підґрунтя керувати закладами освіти.

Скільки часу працюєте в «Барвінку»?

— Уже майже три роки я тут. Друге скликання обирають мене ревнівці сільським депутатом. Якось звернулася до сільського голови, аби змінити роботу. Точніше, навчаючись у Харкові, втратила ставку заступника з виховної роботи, тому майже рік офіційно не працювала. У дитсадок треба було вихователя. Ніколи не думала, що працюватиму в «Барвінку». Прийшла до вихованців старшої групи. Плани пішли швидко. Після трьох місяців роботи вже почала виконувати обов’язки завідуючої. І мені це стало цікавим. Постав вибір: або знову до школи, або очолити дитсадок. Погодилася, і новий 2015 рік розпочався новими обов’язками. До цих пір колишня завідуюча Ольга Бонюк є моїм першим надійним консультантом. У мене й тепер на думці її слова: «Нехай тебе призначать. Якщо воно твоє, то  два дні попрацюєш, а на третій – обов’язково щось внесеш. А коли ти щось внесеш, то напризволяще його не залишиш». За півроку я вивчила напам’ять дошкільну освіту. Потім почала застосовувати знання на практиці, впроваджувати свої інновації. Сьогодні – це професійний колектив, майже оновлений. Ми маємо нові здобутки, нові досягнення,.

Якими якостями має володіти завідувачка дитячим навчальним закладом?

— Перш за все, це має бути хороший організатор. Щоб створити імідж закладу, ти повинен невпинно працювати. Кожнісінький день йти до мети. Наполегливість, людяність, креативність, управлінська харизма  – безперечна запорука успіху. І все це через спілкування з людьми — навчаєш їх, сама вчишся.

Як вдається налагоджувати співпрацю з батьками?

— У нас робота з батьками вийшла на той рівень, коли не ми запрошуємо їх, а вони самі приходять до нас. Наразі щомісяця у нас відбуваються тренінги з мамами й татами. Ми не поділяємо середовище, в якому росте дитина, на дитсадок і сім’ю . Ми – одна родина, яка має спільну мету – виховати дітей справжніми людьми. Оця прозорість, демократичність – дуже дієві фактори. Ми бачимо результат. Його бачать і наші батьки.

Чи є черга до «Барвінку»?

— У черзі 138 дітей. На 1 жовтня більша половина з цієї кількості стануть вихованцями дитсадка. Дитячий садок розрахований на 120 дітлахів, наразі його відвідує 102. Та проектна потужність передбачає шість груп, а їх у нас лише чотири.

Це була вагома причина абсолютно все змінити – від килимків до постільної білизни. Залишилося відремонтувати харчоблок та ігрові майданчики.

Отож черга є, але ми її відслідковуємо протягом календарного року. Я вже спілкувалася з усіма батьками дітей, які прийдуть до нас наступного року.

Дитсадок оновився – це співпраця з місцевою влади чи благодійна допомога?

— Ні для кого не секрет, що наша сільська рада дотаційна. Тому великі надії покладати на неї не варто. Не втомлююсь щомісяця писати листи до районного відділу освіти, аби забезпечити комфорті умови для виховання дітей. Ото, дякуючи районній владі, районному бюджету, маємо ось такий дитсадок.

Яка Ви вдома? Поза межами роботи?

— На роботі й удома я абсолютно однакова. Оцей управлінський стержень присутній і в компанії моїх друзів. Мене дуже підтримують батьки. Тісний зв’язок з ними – це і сила, і натхнення, й енергія.

 Ваше хобі?

— Дуже люблю співати. Це в мене з пелюшок. Одного разу, ще в першому класі, вийшовши зі школи, я заблукала. Наткнулася на будинок культури. Там голосно гриміла музика: вокально-інструментальний ансамбль виконував пісню «Та й орав мужик край дороги». Була зима, я, майже закутана у довгу шубу, просто завмерла. Микола Григорович  Гиренко такою справжньою батьківською рукою обійняв, розпитав і дав мікрофон, аби спробувала заспівати. З тих пір я на сцені. Наразі занурилася у роботу і на співи часу не вистачає. Та все ж жевріє мрія створити ансамбль при дитсадку. Колеги дуже творчі, співучі, їх все цікавить. Думаю, у нас вийде.

Алла БОГУШ,

директор районного радіомовлення, фото автора

« повернутися до списку новин