СПІВАЙТЕ, ЛЮДИ, ХОР ЛЮБІТЕ…
На завершення минулого року в культурному житті району відбулася гарна подія. Головурівський самодіяльний хор «Джерела» відзначив своє 40-річчя. Ця дата співпала ще з однією, не менш важливою для жителів села Головурів — 40-річчям сільського будинку культури. Вони – ровесники. А ще примітним було те, що всі ті роки з цим закладом культури і хоровим колективом пов’язується ім’я Івана Ігнатенка. Саме він став першим директором сільського БК і керував ним 12 років.
У нашому районі є чимало творчих колективів. Та з-поміж них один-єдиний Іван Васильович від самого початку створення хору є його незмінним художнім керівником. За ці роки через хор пройшло не одне покоління залюблених у пісню головурівців. На великому звітному концерті самодіяльного колективу, присвяченому його
40-річчю, згадали усіх поіменно, хто в різні роки співав у хорі, а нині їх душі співають у небесних хоралах. А фотографії на слайдах щемно торкнулися сердець людей у залі. З проектора і, віриться, з небес дивився на нас і директор ДППЗ «Головурівський» Владислав Петрович Риженко. Це за його керівництва господарством, яке мало мільйонні прибутки, був побудований сільський будинок культури площею 1500 кв. м з глядацькою залою на 300 місць.
І закипіла робота в закладі. Талановитий, енергійний і молодий директор новозбудованого БК Іван Ігнатенко професійно взявся за справу, яку дуже любив і добре знав. Він розумів, що такий Будинок має використовуватися на повну. Що ж то один хор! А чом би ще й не духовий оркестр! І при повній підтримці та допомозі голови профспілки Віталія Гороховського, звичайно ж, за дорученням Владислава Риженка, були закуплені музичні інструменти для духового оркестру, яким теж став керувати І. Ігнатенко. Іван Васильович запропонував при сільському БК відкрити і філію Бориспільської музичної школи по класу баяна, піаніно і домбри. Керівництво господарства ні в чому не відмовляло. А коли так, то директор культурного закладу створив ще й дитячий оркестр народних інструментів, яким теж керував сам. А ще працювали танцювальні групи дітей і дорослих. Сільські артисти ставили театралізовані сценки. Функціонували постійнодіючі виставки робіт місцевих художників, дитячих малюнків, сільських майстринь декоративно-вжиткового мистецтва. А чи зараз багато де знайдеться таке творче різноманіття?
І хор не був якоюсь статичною одиницею. На його базі діяли чоловічий і жіночий ансамблі, дуети, тріо, які робили творчий колектив різнобарвним і цікавим. Хор «Джерела» унікальний ще й тим, що більшість пісень його репертуару становлять написані на слова і музику Ніни та Івана Ігнатенків, талановитого подружжя, відданих мистецтву, творчості, які без пісні не мислять свого життя. У творчому доробку Ніни Борисівни 11 збірок поезій, а Івана Васильовича – близько 50 авторських пісень.
Тішить, що хоровий колектив динамічно розвивається. Став підґрунтям для створення нового вокального ансамблю «Оберіг», яким керує учасниця хору Олена Сухорукова і який уже виборов звання «народний». Є троїсті музики, є баяністи.
Як сьогодні не назвати ветеранів сцени з 40-річним стажем – М. Басана, І. Волошка, В. Войтенка, М. Дерунець, Н. Ігнатенко, Н. Остренко. А хіба ж не роблять честі і 30 років творчості М. Печеній, В. Черкуновій, Л. Котул, І. Блажевському, В. Захарченко, П. Кирилюку, О. Сухоруковій, Н. Бороденчик, В. Форостянку, К. Іващенко, О. Доронченку, подружжю Бобровських, Т. Гороховському, Н. Шикері, Н. Верхолюк. Їх талант «від Бога – з мови і любові в душу народу пісню нести».
Всі вони – цвіт нашої Бориспільщини, нашої нації. Вони – ті, хто бережуть і примножують славні пісенні традиції українського народу. Як стягом, дорожать народною піснею та популяризують її.
Та нині вряди-годи доводиться чути висловлювання, що нібито хори своє віджили, що це мистецтво не має майбутнього. То хочу розвіяти такі дуже і дуже не те що хибні, просто невіглаські думки. Бо і нині хорове мистецтво живе та розвивається на всіх континентах світу і є наймасовішим з усіх видів мистецтва. Згадаймо лише бої хорів на телебаченні, минулорічний Всесвітній конкурс хорового мистецтва у Болгарії, про який вже писалося на сторінках газети. Це були надзвичайно емоційно і професійно потужні виступи, які є зразками світового хорового мистецтва, його новою сторінкою. І наші хори повинні постійно розвиватися, не втрачаючи національний колорит, збагачуватися елементами сучасності, новим досвідом, що додасть хорам нове звучання і викликатиме інтерес у слухача.
А тоді, у 70-80-их роках уже минулого століття, керівники господарств особисто дбали, щоб у селі був хор. Всіляко заохочували самодіяльних артистів, створювали матеріально-технічну базу культури, придбавали сценічні костюми. Заохоченням для аматорів була і безкоштовна та за пільговою ціною продукція, яка вироблялась у господарствах. Директори особисто приділяли велику увагу розвитку культури. Докладали зусиль, щоб їхня художня самодіяльність була кращою, ніж у сусідів. Незаперечним було те, що рівень розвитку культури в селі був обличчям і керівника, і села. Було змагання – хто кращий.
Незабутня сторінка нашої історії – мистецькі звіти всіх областей України в Національному палаці мистецтв. До тріумфальних виступів самодіяльних колективів Київської області були причетні і наші відомі далеко за межами держави колективи – народна академічна хорова капела імені П. Чубинського тоді ще під керівництвом заслуженого артиста України Олександра Зюзькіна, народний ансамбль пісні і танцю «Барви України» під керівництвом заслужених працівників культури України Жанни та Юрія Бурчаків, талановитого балетмейстера Світлани Новодворської, козацький гурт «Отаман» під керівництвом заслуженого працівника культури України Анатолія Чайки. А педагог-майстриня декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва Щасливської музичної школи Олександра Суховерська у Палаці представляла власні і дитячі роботи, які викликали захоплення у тих, хто мав нагоду побачити їх.
А скільки вже наших творчих колективів були учасниками популярних мистецьких телепередач – і «Сонячних кларнетів», і Фольк-мюзиклів. Були там і головурівці. А скільки вже зірок було на головурівській сцені – Ніна Матвієнко, Раїса Кириченко з Черкаським народним хором, Дмитро Гнатюк, Діана Петриненко, Оксана Білозір, Іван Попович, квартет «Явір», грузинський ансамбль пісні і танцю, Ансамбль пісні і танцю Закарпатського прикордонного округу, хори з Рязані й Оренбурга, Київської області та багато інших. Культурні зв’язки головурівців були дуже широкими і плідними. Куди тягнулись вони, було видно на карті, яка багато років висіла у фойє будинку культури.
На урочистостях народні митці з гордістю згадували минулі роки, сповнені творчими здобутками.
Майже тригодинний виступ «Джерел» пройшов на одному подиху. Ведучі концерту Алла Богуш і Борис Юрченко в його обрамлення вклали всю свою душу і талант.
Багато змін сталося у нашому житті. Та незмінними мають бути духовні цінності. Керівники району добре розуміють, що нині, як ніколи, культура є одним із стратегічних чинників збереження та розвитку української нації і нашої держави. За минулий рік з районного бюджету на потреби культури було виділено, порівняно з минулими роками, значні кошти. До свого ювілею на придбання сценічних костюмів кошти одержали і головурівці.
Культура має величезний вплив на людську свідомість, закладає підвалини духовності та патріотизму. У становленні особистості вона є визначальною. І про це не будемо забувати.
А головурівським «Джерелам» і всім самодіяльним творчим колективам району побажаємо, щоб їх мистецтво наповнювало життєдайною і цілющою силою повноводну річку народної творчості.
Ольга МАЛИШЕВСЬКА,
радник голови Бориспільської районної ради
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
