РОБІТНИЧА ДИНАСТІЯ АНТОНЕНКІВ: ВІД БАТЬКА ДО СИНА
Ще 10-20 років тому робітничі династії були повсюди – на заводах і підприємствах, професії передавалася від батька до сина. Нині знайти таку родину – рідкість. Але «ТС» вдалося. Більше того, наша газета розповідала про родину механізаторів Антоненків із Любарець у далекому вже 1993-му. Проте з часом історія знайшла своє продовження. Один із братів на вміщеному фото – Микола Антоненко, згодом пішов працювати у КП «ВУКГ» і його трудовий стаж на підприємстві понад 20 років, згодом туди ж влаштувався на роботу його менший син і дружина.
У комунальному підприємстві це одна із найвідоміших робітничих династій. Напередодні професійного свята ми зустрілися з ними: говорили про роботу, її специфіку, а також познайомилися з наймолодшим Антоненком, який професію ще не обрав, але техніку вже полюбив.
Микола Антоненко: «За день по місту доводиться наїздити до 100 кілометрів»
Його «Білорус» ось уже 30 років возить гілки, листя, розсаду. За день може «пробігти» містом до 100 кілометрів. А за кермом незмінний водій і механік Микола Антоненко.
У «ВУКГ» він прийшов у 1997 році, і з того часу працює трактористом у дільниці зеленого господарства.
«Уже 23-ий рік, а могло бути і більше, бо запрошували й раніше, але тримало село і робота в полі. У мене батько був трактористом, то й ми з братом кращої роботи не уявляли. Але у 90-их усе змінилося: роботи у селі було дедалі менше, тож довелося проміняти поля на клумби та парки», – розповідає Микола Петрович.
Робота у місті припала корінному любарянину до душі, кожен день приносив щось нове – учора ще дерева обпилювали, а сьогодні вже квіти висаджують.
«У зеленого господарства багато об’єктів, іноді доводиться й до 100 км за день наїздити. Але мені така робота в радість – бо бачиш результат», – хвалиться М. Антоненко.
Його вірний помічник – 32-річний «Білорус». Таких, за словами Миколи Петровича, більше ніде немає: «Нову техніку пропонували, і не раз, але я відмовився. Уже разом допрацьовуватимемо».
За час роботи у зеленому господарстві Микола Петрович підгледів чимало секретів, які згодилися в домашньому господарстві, й усі набуті знання тестує у своєму саду: «Найперше – я навчився правильно траву сіяти, а ще з бензопилою вправлятися» (посміхається).
Надія Антоненко: «Купуємо все – від квітів до спецодягу»
Дружині Миколи Петровича Надії Антоненко доводиться знатися на всьому – від закупівлі квітів до специфіки спецодягу. Жінка вже 12-ий рік працює завідувачкою складу.
«Закупівля, замовлення товару – все проходить через склад. Купуємо квіти, насіння, інструменти, пальне, мастила, лампи, дроти… Закупівлі найрізноманітніші, адже підприємство обслуговує ціле місто, дбаючи про благоустрій. О, ще про спецодяг забула – його теж купуємо», – додала Надія Анатоліївна.
На роботу у «ВУКГ» прийшла, коли там уже працювали чоловік і син.
«Планувати нічого не планувала. Все вийшло спонтанно», – розповідає жінка.
Олег Антоненко: «Робимо Бориспіль чистішим»
Олег Антоненко – водій. Спочатку у комунальне підприємство прийшов на практику, а потім влаштувався сюди працювати, і ось 13 років робить Бориспіль чистішим.
«Працюю на сміттєвозі. Робота «брудна», але після неї місто – чисте. Принаймні, ми стараємося зробити його таким», – розповідає Олег.
Його робочий день розпочинається о 06.30, а на маршруті – 42 точки, це близько 160 баків сміття. Під час роботи на маршруті машина заповнюється по 4-5 разів.
І хоча робота специфічна і шкідлива, Олег називає її важливою, а жителів міста закликає робити менше фото з балконів, а сортувати сміття, або хоча б викидати його у баки.
«Чистота починається з кожного із нас. Менше фото – більше поваги», – резюмує Олег.
До слова, в Олега підростає син Артемчик. І хоча з професією хлопчик ще не визначився, але, про всяк випадок, усі машини у «ВУКГ» вже оглянув і в кожній потримався за кермо. Любов до техніки – це в Антоненків сімейне.
Тоня ТУМАНОВА, «ТС»
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
