Бориспільська районна рада
Бориспільський район, Київська область

МИКОЛА ДЖЕНЖЕБІР ПРО ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАД: «РЕФОРМА ЗАРАДИ РЕФОРМИ І РЕФОРМА ЗАРАДИ ЛЮДЕЙ – ЦЕ РІЗНІ РЕЧІ»

Переглядів: 647

«ТС» продовжує цикл матеріалів з приводу реформи децентралізації та створення нових об’єднаних громад на території Бориспільського району. Цього разу журналісти «ТС» завітали до Кучаківського сільського голови Миколи Дженжебіра.

– Миколо Миколайовичу, Ваша думка щодо реформи децентралізації? Зокрема і щодо приєднання до Борисполя сіл Кучаківської сільської ради?

– А куди ми подінемось? Ми – державні люди і повинні бути законослухняними. Гадаю, що приклад взятий у деяких європейських країн. Взагалі, таке відчуття, що нашу країну «причісують» під Польщу, яка живе за хуторською системою – хуторами, а Україна – селами. Треба враховувати всі історичні підстави для реформ. Реформа заради реформи і реформа заради людей – це різні речі. Тому нав’язувати чиюсь реформу – це неправильно.

Як кажуть у народі, не знаєш, яке сіно косити, – запитай у корови. Кучаківська сільська рада об’єднує п’ять сіл (Кучаків, Лебедин, Артемівка, Сулимівка та Мала Стариця), а ще на нашій території знаходяться 38 садових товариств – це теж люди, і враховувати їх думку також потрібно. Так, багато з них – кияни, але щороку збільшується кількість тих, хто починає жити тут постійно та реєструвати місце проживання. Як їм надаватимуться послуги поштового зв’язку, медична допомога, чи працюватиме дільничний інспектор поліції, адже це додаткові навантаження? І ті, ще радянські нормативи, коли на кожного лікаря було навантаження близько 1,5 тисячі пацієнтів – науково обґрунтовані. А різати по-живому – це не вихід. Оці громади, які створюються на території району, ми вже проходили при радянській владі. Чому перейшли на іншу систему – розукрупнили?

У новоствореній ОТГ староста не матиме тих повноважень, які нині має сільський голова. Спочатку він буде своєрідним буфером, громовідводом – люди за інерцією ходитимуть та запитуватимуть у керівника села, чому не робиться те чи інше. А він не матиме ні ресурсу, ні фінансів, ні людей – нічого. Він не буде розпорядником усього цього, тож як з нього щось вимагати? Та ніяк.

Центр забиратиме все, адже проблем у міста набагато більше, ніж у села. Манни небесної точно не буде – гроші на голову не впадуть, їх потрібно буде заробляти. Сподіваємось, що з’являться більші можливості залучити інвесторів.

– Чого для села очікуєте від Борисполя: яким має бути ставлення центру до своїх нових меж?

– Як до своїх дітей. Свого часу наша сільська рада була створена на основі чотирьох сільських рад: Кучаківська, Лебединська, Старицька та Сулимівська. І в різні періоди за радянської влади їх поступово укрупнювали і з часом зробили одну. Були три ключові господарства, директори яких стали членами виконкому і на той час сільський голова не займався ані економічними, ані будь-якими іншими господарськими питаннями. Це все вирішувалося на рівні підприємств, адже у них були фінанси, техніка і люди. А після розпаду Радянського Союзу опинилися біля розбитого корита.

– Плануєте йти на місцеві вибори?

– А в якого сільського голови є шанси стати головою міста? Місто переб’є все своєю кількістю населення, яке обиратиме своїм міським баченням свою людину. Населення всіх сільських рад, що увійшли до міської ОТГ, становить близько 18 тисяч. А у міста – 60 тисяч. Арифметика проста. Тому на вибори не збираюсь. Але дуже сподіваюся, що нашу ОТГ очолить порядна людина, яка дасть змогу розвиватися селам.

– А на старосту?

– Життя покаже.

– Якою частиною нової громади може стати Кучаків з прилеглими до нього селами?

– Гадаю, місто розширюватиметься, і, на жаль, люди побоюються, що нічого доброго для наших сіл не буде. Та чи можемо ми щось зробити, якщо поступово Київ рухається у бік Борисполя, а Бориспіль – у бік Баришівки? Ні, адже немає нормальної державної політики, яка забезпечувала б розвиток регіонів. Прикладом того, як живуть так звані «окраїни», є Сумщина чи Чернігівщина. Я співчуваю жителям Сулимівки та Малої Стариці. Район не може вирішити навіть наболіле питання автобусного маршруту. А розпорядження сільської ради щодо цього немає, адже ми не є розпорядниками маршрутів: їх розподіляє Бориспільська райдержадміністрація. Треба визнати, що у транспортній сфері монополісти керують державою, а не навпаки. Але маю ще надію, що це питання зможу вирішити після зустрічі з міським головою та віднайти можливість, аби жителі цих сіл мали пряме транспортне сполучення з Борисполем.

На території нашої сільради працюють школа і два дитячі садки, що є одними з кращих у районі. Там проведено капітальні ремонти за кошти з бюджету сільської ради і на сьогодні немає такої проблеми, як черга до дитсадків – у нас дві групи в запасі. Ми навіть згодні прийняти діток з Борисполя.

– А скільки кілометрів доріг?

– Близько 200 кілометрів.

– Який має бути бюджет, аби села нинішньої сільради розвивалися?

– Скільки громада внесе у скарбницю ОТГ, стільки й отримає. І не більше, а то й менше. Зараз бюджет села близько 7 мільйонів з урахуванням усіх субвенцій із районного бюджету. Звичайно, цього замало, але з 2006 року ми розвиваємось: духовно – побудували церкву в Кучакові, розпочали будівництво ще однієї, у спортивному плані – спортивний майданчик зі штучним покриттям, завершуються ремонтні роботи в спортивному комплексі Лебедина, а ще є вуличне освітлення, мережа доріг. Ще багато чого потрібно зробити для покращення життя, тож для належного розвитку наших сіл 7 мільйонів – замало.

Віта ПРАВДЕНКО, «ТС»

IMG_4805

« повернутися до списку новин